Алгоритм створення ситуації успіху

1. Зняття страху.Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.
(Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем).

2. Авансування успішного результату.Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.
( "У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”).

3. Прихований інструктаж дитинипро способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу, не забудьте про ...”).

4. Внесення мотиву.Показує дитині заради чого і кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

5. Персональна винятковість.Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься.("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання.Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”,"Так хочеться швидше побачити...”).

7. Висока оцінка деталі.Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

Стратегії і тактики досягнення успіху в навчальному процесі

Стратегія 1: Робіть помилки нормальним і потрібним явищем.

Страх зробити помилку дуже знижує індивідуальний рівень "Я можу”.

Ось прийоми (тактики) для досягнення цієї мети. Розповідайте про помилки.
Показуйте цінність помилки як спроби.Більше помилок роблять люди активні, а не пасивні, тому активність варто завжди схвалювати. Ось чому важливо винагороджувати помилки зауваженнями, зробленими з ентузіазмом і позитивним пафосом, мотивуючи таким чином продовження праці. Наприклад: "Помилка вже зроблена. То й що? Тепер подивимось чому можна на ній повчитися”, або "Ця помилка – не таке вже велике лихо. Якщо ви врешті-решт зовсім не будете робити помилок, я втрачу свою роботу!”
Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок Позиція "червоного олівця” , на жаль, типова для вчителя. Роки педагогічної практики, протягом яких учитель виправляє помилки в учнівських зошитах, призводять до того, що виявлення і підкреслення помилок стає звичкою.Учитель указує на найменші помилки просто автоматично. Якщо ви хочете підвищити самоповагу учнів, допогти їм подолати страх невдачі, відмовтесь від цієї недоброї звички. Взагалі не використовуйте червоний колір і не повертайте учням покреслені зошити.
Це не означає, що ми не радимо взагалі конструктивно критикувати чи виправляти помилки. Ми лише за те , щоб виправлення помилок не перетворювалось у самоціль і не формувало б в учнів навчену безпорадність.

Стратегія 2. Формуйте в учня віру в успіх методами.

1. Зняття страху.Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.
(Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем).

2. Авансування успішного результату.Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.
( "У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”).

3."Даю шанс”.Шанс, про який йдеться, – це заздалегідь приготовлена педагогом ситуація, за якої учень одержує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості.

4."Сповідь”.Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звертання вчителя до кращих почуттів учнів одержить розуміння, породить відповідний відгук. Як його застосовувати – справа досвіду і техніки. Тут треба все прорахувати, прогнозувати можливі рекції.

5."Загальна радість”.Це емоційний відгук оточення (колективу учнів класу) на успіх кожного учня. Важливо, щоб у досягненнях кожного учня навколишні бачили результати своєї праці, а сам він розумів, що його радість – це радість підтримки, стану "Свій серед своїх”. Зрештою, у тому, як реагує учнівський колектив на успіхи чи невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність.

6."Еврика”.Суть прийому полягає в тому, щоб створити умови, за яких учень, виконуючи певне завдання, зненацька для себе дійде висновку, що відкриває невідомі для себе раніше можливості. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, усіляко підтримати учня, поставити нові завдання і надихнути на їх розв’язання. Допомога вчителя при створенні ситуації відкриття має бути як можна більш непомітною.

7."Лінія обрію”.Перший успіх учня відразу ж підхоплюється вчителем, пропонуються нові способи розбудити думку учня, вивести його на обрії самостійного мислення, причому лінію цього обрію він сам постійно відсуває.

8."Визначайте труднощі Ваших завдань”.Учні, які спрямовані на уникнення невдач, сприймають будь-яку нову задачу як важку. Визначайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими. Що може подумати про себе учень, котрий не може виконати ваше "легке” завдання? Краще сказати "Майте на увазі, це досить важке завдання, але Ви вже підготовлені до його успішного виконання”. Якщо таке завдання успішно виконується, самоповага учнів зростає, якщо ж не виконується, є можливість "сховати лице”: завдання було важке.

9.Обмежуйте час на виконання завдання. Учні з низьким рівнем "Я можу” легше переносять ситуацію нерозв’язання задачі, якщо час на її вирішення несподівано обмежується. Коли Ви бачите, що учень втрачає надію, говоріть "стоп”, "кінець роботи”. Цим Ви врятуєте його від невдачі. Він не вирішив задачу не тому, що нездатний, а тому, що "час закінчився”. Досвідчені вчителі часто застосовують цей мудрий прийом.

Стратегія 3: Концентруйте увагу учнів на минулих успіхах

Вчителі часто акцентують увагу на тому, що учень робить неправильно. Вони щиро сподіваються таким чином змусити їх у майбутньому робити це краще. Проте потрібно діяти навпаки. Єдиний безпечний шлях, що мотивує людей до досягнень, – це підкреслювання всього того, що вони роблять правильно.
Успіх народжує успіх, тому вчитель повинен підкреслювати минулі досягнення, щоб сприяти новим успіхам.
Успіх визначається п’ятьма факторами:

1. вірою у власні здібності;
2. числом спроб;
3. допомогою інших;
4. складністю задачі;
5. удачею.

Стратегія 4: Робіть процес навчання відчутним

Альбоми досягнення.
Учень самостійно веде альбом досягнень, в якому ведеться облік успіхів у навчанні і самостійній творчості. В альбом можна внести найбільш вдало розв’язані задачі, твори, враження від прочитаних книг і обов’язково похвальні записи вчителів чи класного керівника. Слід знати, що альбоми індивідуальні і їх ні в якому разі не можна порівнювати з іншими.
Розповіді про вчора, сьогодні, завтра.Корисним є коротка розповідь "про вчора, сьогодні, завтра”. Учню можна сказати: "Пам’ятаєш, коли ти не міг перекласти на англійську жодного речення? А сьогодні, подивись, які утебе досягнення! А що може бути завтра?”

Стратегія 5: Визнання досягнень

«Оплески»Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо "аплодувати” досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до учня. "Оплески” повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє. Кращий спосіб влаштувати оплески – просто описати ситуацію і місце в ній учня.
Винагороди.Усі види винагород, що засвідчують добре поводження їхніх власників, гарні. Чим більше досягнень ми знайдемо і відзначимо, тим більше позитивного буде в атмосфері учнівського колективу. Пам’ятайте, однак, визнавати потрібно зростання і ретельність, а не кращі результати.
Виставки.

Досягнення учнів – твори, доповіді – можна поміщати на дошку або на стенд у класі. Можна також періодично запрошувати до цієї виставки учнів з інших учнівських колективів.
Позитивна ізоляція.Позитивна ізоляція дуже корисна для невпевнених учнів. Виберіть час наприкінці уроку, поговоріть один на один з учнем про його успіх. Ви можете також вибрати кілька хвилин під час перерви або після занять. Це повинна бути коротка розмова. Учні мають потребу у викладацькій увазі. Ще один варіант – окремий почесний стілець для успішного учня на сьогоднішньому уроці.

Самовизнання.Зазвичай учні очікують, що їхні успіхи визнає вчитель, замість того, щоб самим подивитись на себе з боку і прийняти власне рішення щодо своїх досягнень. Цьому їх потрібно спеціально навчати! Попросіть кожного учня встановити, яке його особисте досягнення варте того, щоб бути схваленим, визнаним. Спочатку таке прохання можде здатися нездійсненим для багатьох, особливо тих, що побоюються радіти тому, що самі можуть говорити про свої досягнення.